Дякую всім причасним до виходу у світ розповіді, яка розширяє уявлення про те, чим є особливість такого явища як коростенська культурна спадщина.
Перш за все - власнику заводу та унікальної колекції ЗАТ «АТЗТ «Коростенський фарфор», бізнесмену, меценату благодійнику і громадському діячу, кандидату юридичних наук Сарановому Сергію. Попри його зайнятість як...Дякую всім причасним до виходу у світ розповіді, яка розширяє уявлення про те, чим є особливість такого явища як коростенська культурна спадщина.
Перш за все - власнику заводу та унікальної колекції ЗАТ «АТЗТ «Коростенський фарфор», бізнесмену, меценату благодійнику і громадському діячу, кандидату юридичних наук Сарановому Сергію. Попри його зайнятість як професійними, так й благодійними справами, він винайшов час очолити приголомшливу редакторську та видавничу команду. Тут надруковано винятковий матеріал повної картини еволюції дизайну виробів підприємства, вперше зібраний через спілкування з непублічними митцями, опрацювання музейних колекцій та архівів, перегляд сімейних фотоальбомів.
Рішення пана Пржибільського, побудувати заводик у містечку Іскоростені Овруцького повіту Волинської губернії (нині Коростень Житомирської області) було обумовлене зручностями залізничного сполучення, покладами в окрузі родовищ польового шпату, каоліну та глин, а також наявністю в надлишку відносно дешевої робочої сили. Лісові нетрі Полісся дали змогу також вести потрібним обсягом заготівлю дров на паливо. Побудоване 1904 року підприємство, де випуск порцеляни розпочався через 1,5–2 роки, розвинулося в другій половині XX століття. Майстрам заводу удалося зробити справжній переворот у мистецтві художньої порцеляни, вивести завод до десятки найкращих заводів Європи та утримувати пальму першості в Україні протягом тривалого періоду, аж до закриття підприємства у 2008 році. Нині рідкісний коростенський фарфор експонується в найвідоміших музейних колекціях світу.
15 імен. Іван Ткаченко, Віра Яцевич, Валентина та Микола Трегубови, Алла Хитько, Ангеліна Жданова, Олександр Шевченко, Микола та Ніна Пилипчуки, Раїса Дмитрук, Наталія Трегубова, Костянтин Олійник, Наталія Галушко – Аксьоненко, Галина Демчук, Вікторія Юсипів. Це - розповідь про них, талановитих скульпторів та художників. Їх порцеляна є унікальним свідком історії 20 століття, співпричетна до складних 1930-х, мужніх 1940-х, відновних 1950-х, «відлиги» 1960-х, стабільних 1970-х ... – нашої історичної долі. Унікальні вироби, які не мають аналогів, з оповитого легендами матеріалу, досі захоплюють і зачаровують з першого погляду витонченістю, досконалістю виконання, оригінальністю за формою та рукотворністю чарівної краси розпису. Отже, коростенський фарфор, як культурна спадщина України, продовжує жити.
Дякую злагодженій редакторській команді:
Художниці, графіку, члену Союзу художників України Наталці Кущ – Батюк, чия незрима присутність відчувається на кожній сторінці. Завдячуючи кропіткій роботі по дизайну, оригінал - макета маємо найрізноманітніші ідеї на якісному папері, якісними фарбами;
Андрію Чернявському, який звів професіональних перекладача, літературного та технічного редакторів, за перетворення тексту й архівних даних на реальну книжку - зі сторінками, товщиною, вагою, акуратними клапанами та прошивкою розворотів, яка вперше й навіки фіксує велику цінність золотої скарбниці декоративно – прикладного мистецтва України.
Також дякую видавництву за книгу, як факт цілісності буття. Роздивляюсь кожний розворот, більш ніж сторічної, історії становлення й діяльності Коростенського фарфорового заводу через біографічні дані й роботи художників різних поколінь, які довгий час працювали в художній лабораторії цього підприємства, створили на його ресурсній й технологічній базі знакові для українського декоративного прикладного мистецтва високохудожні твори. Ніби ніколи не бачила.
Але найбільшу подяку я висловлюю кожному з вас, хто візьме в руки цю книгу, студенти та науковці, широкий загал колекціонерів та початківців, всім, хто цікавиться перебігом вітчизняної фарфорової промисловості.
Я всім вам бажаю удачі та процвітання.
Знаний колекціонер, популяризатор, дослідниця української порцеляни Людмила Карпінська-Романюк Показать весь текст Свернуть текст
